Уривок з інтерв’ю з О. Савруком та П. Білодідом

Будь-яка ініціатива, навіть якщо вона реалізована в маленькому містечку, повинна бути актуальною і співзвучною глобальним тенденціям.
--- П. Білодід

 

Чи прибутково займатися реалізацією мистецько-культурних проектів в Україні?

Не можна починати справу, думаючи про гроші. Бізнес – це не про прибуток, це про логіку створення споживчої цінності. Суть управління – навчатися, продукуючи корисні речі. І мистецтво – не виняток. Починати з вимог і скарг про відсутність грошей – неправильна послідовність дій людини, здатної до творення. У бізнесі ми спочатку шукаємо можливість щось запропонувати, а тоді гроші з’являються самі. Задача не в тому, щоб знайти фінансову підтримку, а в тому, щоб зробити клієнту пропозицію, від якої буде неможливо відмовитися. Інвестиції знайдуться, якщо у вас є якісна ідея.

Якісна ідея не обов’язково є прибутковою, чи не так?

Абсолютно, але в такому випадку вона має інші види цінності, які приведуть до компенсації ваших витрат. Цінність завжди кимось акцептована: спільнотою, компанією, містом, державою, і, відповідно, буде компенcована.

Що потрібно зробити діячам культури, аби сфера мистецтва в Україні мала комерційний успіх?

Ми не можемо змінити матеріальний стан, думаючи лише про матеріальні речі. Бізнес – це сфера роботи з ідеями. Найпростіше, найлюдяніше і найприродніше для особистості – розвивати свою творчу складову через мистецькі аспекти. Бізнес «в черзі стоїть», аби освіжити свою спроможність до творчих дій. Наприклад, для якісного розвитку економічної сфери потрібна повна зміна правил гри. Це стосується і культурної сфери. Культура повинна мати збалансовану інфраструктуру, щоб створити середовище, у якому талановитих побачать і будуть за них боротися.

Нещодавно у стінах НАОМА відбулася міжнародна конференція «Казимир Малевич. Київський аспект», яку допомогла реалізувати ваша бізнес-школа. Чим пояснюється низька відвідуваність заходу?

Конференція була орієнтована на професійну аудиторію. Знаєте, мене не лякає, що не прийшли люди з вулиці. Гірше, що не з’явилися представники медіа, викладачі, студенти художніх закладів. Це говорить про рівень обізнаності. Люди звикли жити в логіці виживання, а не творення, а це дуже небезпечний спосіб мислення, який фіксує в нас жертву. Це перше, з чим нам необхідно боротися.